Усі батьки мріють, щоб їхня дитина стала сильною, упевненою в своїх силах людиною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.
За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 років, тим менше ризик хвороб серця у майбутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.
І тут постає нова проблема — проблема вибору.
Спорт чи фізкультура?
Насамперед батьки мають визначитись:
чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену людину. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здоров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.
Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходиться жодна спортивна кар'єра, і надмірні навантаження, що спричиняють проблеми зі здоров'ям у майбутньому. Спортивні єдиноборства (бокс, карате тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, вільна боротьба) — вивихи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.
Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спорту для гармонійного розвитку всього організму.
Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.
Втім, значні затрати для батьків починаються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.
Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випадках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спортивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.
З якого віку можна займатися спортом?
Головне завдання батьків — не нашкодити здоров'ю дитини у прагненні його покращити, адже надмірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:
з 3-х років можна ходити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, дитячий фітнес, ушу;
4-5 років — теніс, єдиноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
з 12-13 років — бокс.

Фізичне виховання дошкільнят – організований процес, спрямований на їхній фізичний розвиток, рухову, фізичну підготовку до  творчої життєдіяльності, набуття знань, умінь та навичок з фізичної культури.
     Наш дошкільний навчальний заклад має великі можливості для зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку дітей, їхньої рухової активності. Саме тому, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру», «Національної доктрини розвитку освіти», Базовому компоненту дошкільної освіти фізичне виховання дошкільнят,  робота в ДНЗ 
спрямована насамперед на охорону та зміцнення психічного та фізичного здоров’я дітей, підвищення захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до рухової активності, звички до здорового способу життя.
 
    Уся навчально-виховна робота з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку здійснюється з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного та психічного розвитку і підготовленості дітей, родинних побажань і пропозицій. Фізичне виховання в ДНЗ реалізовується шляхом проведення обов’язкових занять відповідно до розкладу та режиму, виконання фізкультурно-оздоровчих заходів. Сумарний обсяг рухової активності, що здійснюється дітьми у процесі щоденної життєдіяльності, базується на їх індивідуальних можливостях та задовольняє їх біологічну потребу в рухах.
 
   Форми фізичного виховання дітей дошкільного віку доситьрізноманітні. Це заняття фізичними вправами, рухливі ігри, ранкова гімнастика, спортивні розваги, прогулянки. Крім того, і на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи, танці, елементи танців, які також сприяють вирішенню завдань фізичного виховання. У дитячому садку всіх форм фізичного виховання відведене певне місце в режимі дня. Вони пов'язані між собою, доповнюють один одного і проводяться в обов'язковому порядку.
 
     На заняттях діти виконують:
 

Рухливі ігри в дитячому садку.
    Рухливі ігри – важливий засіб виховання дітей дошкільного віку. Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.
    Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у дошкільнят закріплюються різноманітні вміння і навички основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості як швидкість, спритність, витривалість.
    Також цінність рухливої гри полягає у тому, що вона викликає позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на психічний та фізичний розвиток дошкільника.
    Значний вплив мають рухливі ігри на виховання морально-вольових якостей, на розумовий розвиток дитини, допомагають збагатити уявлення про навколишній світ, різні явища природи, розширюють кругозір. Виконуючи різноманітні ролі, імітуючи дії тварин, птахів, комах, діти на практиці застосовують здобуті знання про життя, поведінку, способи пересування цих тварин.
    Рухлива гра – це усвідомлена, емоційна діяльність дітей, спрямована на досягнення умовної ігрової мети. Вона має свою структуру:
ігровий задум або мета гри;
ролі;
ігрові дії;
сюжет;
привила гри.
     Рухливі ігри за ступенем фізичного навантаження бувають великої, середньої і малої рухливості, за характером ігрових дій, - сюжетні та несюжетні, з простими та складними правилами.
    Під час вибору рухливих ігор потрібно враховувати певні вимоги:
1)     Ігри добираються відповідно педагогічних завдань. Варто чітко визначити, які вміння і навички у цій грі закріплюються, які фізичні якості розвиваються, яка виховна мета реалізується.
2)     Під час вибору рухливої гри враховується її місце у режимі дня (на ранковій, денній та вечірній прогулянках).
3)     Враховується місце проведення та пора року.
4)     Також потрібно зважати на рухову підготовленість дітей, їх інтереси та уподобання.
     Зміст гри має бути доступний дітям, нагадувати цікаві явища навколишнього життя. Крім цього, рухи, які діти виконують у грі, мають бути добре засвоєні. Під час вибору гри для самостійно-рухової діяльності потрібно зважати на бажання дітей, стать, уподобання.
       Для забезпечення повноцінного розвитку дитини у грі важливо змінювати умови їх проведення, правила та урізноманітнювати способи виконання рухових дій. Дитині цікавіше виконувати новий, навіть складний рух, ніж повторювати давно знайомий.