Як вдало розпочати ранок
Бадьорий ранок – запорука вдалого дня. Перед вами - десять простих правил, які допоможуть і дорослим, і дітям кожен день розпочинати з усмішкою та любов’ю!

Вдалий ранок починається з вечора

Привчайте себе і свою малечу готувати одяг, сумку та улюблену іграшку, яка помандрує з дитиною до садочка, з вечора. Перед сном подумайте про те, які цікаві події, приємні ситуації чекають на вас завтра. Попросіть малюка заплющити очі й уявити їх собі. Заохотьте розповісти вам хоча б про одну з них. Приємні очікування зроблять майбутній день бажаним.

Позитивно і розмірено

Прокинувшись, не поспішайте відразу братися до справ і квапте дітей. Розплющивши очі, усміхніться, побажайте собі вдалого дня, пригадайте приємні речі, які уявляли з вечора і які чекають на вас уже сьогодні, поніжтеся кілька хвилин у ліжку і лише після цього розпочинайте день.

Більше світла

Природне світло допомагає організму прокидатися. Це підтверджують дослідження вчених з Медичної школи Файнберга при Північно-західному університеті в Чикаго. Тож розсуньте штори, визирніть у вікно, помружтеся на сонечку, насолодіться красою й тишею ранку. Для цього вистачить однієї хвилини!

Увімкніть музику

Музика створює настрій, особливо якщо вона енергійна і подобається вам. Важливо, щоб у визначенні ранкового «репертуару» взяли участь усі члени сім’ї, запропонувавши по 5 улюблених композицій.

Обіймайтеся

Ранкові обійми з рідними – найкращий початок дня. Дослідниця Кетлін С. Лайт з Університету Північної Кароліни виявила прямий зв’язок між обіймами і виділенням гормону окситоцину, який пов’язують з почуттям любові і прихильності. Психологи вважають, що для доброго самопочуття дорослому на день потрібно щонайменше 8 обіймів. А малюкові – 12!

Розбудіть своє тіло

Привчіть себе до легкої зарядки. Не треба влаштовувати виснажливих тренувань. Досить виконати по одній вправі для кожної групи м’язів. Пам’ятаєте, що у вас грає ранкова музика? Тож зарядка може стати енергійним танцем. Побачивши, як тато і мама виконують розминку під музику, малюк не залишиться осторонь. Організм розбудить також склянка нехолодної води натщесерце. Не забудьте про легкий сніданок.

Поділіться своїм планом вдалого дня

Сніданок – це не лише споживання їжі, а й можливість зібратися усією сім’єю перед виходом у «великий світ». Перебування у родинному колі дуже важливе для дитини. Поговоріть про приємні події. Які чекають на кожного з вас цього дня. Заохочуйте малечу приєднуватися до бесіди за допомогою відкритих запитань. Це запитання. Які передбачають розгорнуту відповідь, а не коротеньке «Так» або «Ні». Наприклад, «У яку гру ти сьогодні хочеш пограти найбільше?» - відрите запитання, а «Ти сьогодні знову збиратимеш ЛЕГО?» - закрите.

Афірмація дня

Щоб вдало влитися у потік дня, треба його «вдихнути». Вийшовши з будинку, глибоко вдихніть свіжість ранку. Повільно видихаючи, промовте вголос: «Цей день дарує мені безліч цікавих і приємних подій. Я сповнена(ий) сил, і мені до снаги впоратися з будь-якими випробуваннями!». Для малечі досить буде репліки «Сьогодні – найкращий день у моєму житті». Можете вигадати власне побажання на день. Важливо промовити його не подумки, а вголос і емоційно.
Грайте ідучи

Мовчанку по дорозі до дитсадка варто замінити словесними іграми. Наприклад: «Їстівне – неїстівне»; «пильне око» (потрібно уважно роздивлятися навколо і називати якомога більше предметів з певною ознакою. Як-от «усе жовте» або «все, що схоже на літеру С», «з числом 4» тощо); «на що схоже?» (хмара, калюжа, тінь); «Лічимо кроки» тощо. А ще можна разом декламувати вірші, складати казки про все, що трапляється дорогою.

Заряджайте друзів позитивом

Відчуття ранку зникає з прибуттям у дитсадок чи на роботу. Важливо, щоб цей перехід не був різким. Тут допоможуть:

• Музичний супровід, який зустрічатиме батьків і малечу (напередодні вихователю треба спільно з дітьми скласти список пісень, які вони хотіли б чути зранку);
• «таємний ритуал вітання» з вихователем та друзями (його також можна спільно продумати й ухвалити напередодні);
• Вправа «Усмішка з бантиком» (подумки взяти уста за кутики, широко всміхнутись. аж до вух, уявно розтягуючи усмішку до маківки, і зав'язати там гарний бантик, який протягом дня триматиме обличчя усміхненим).

 Комп’ютерна залежність у дошкільників: чи можлива?

           Комп’ютер розкриває дитині світ із незліченною кількістю можливостей для     інтелектуального розвитку. Утім дитина дошкільного віку ще не в змозі  самостійно керувати процесом взаємодії із комп’ютером, тому він інколи ніби «відключає» її від реального світу. Близькі дорослі мають бути пильними, аби вчасно запобігти комп’ютерній залежності дитини.

    Дорослі нині активно користуються комп’ютерами та іншими електронними дивайсами. І оскільки дитина дошкільного віку найбільше прагне бути як дорослий, діяти як він, то під час ознайомлення з комп’ютером, у неї горять очі від захоплення та інтересу. Освоюючи комп’ютер, дитина стає зібраною й уважною, запам’ятовує значну кількість інформації, вчиться аналізувати, у неї активізується розумова діяльності. У тім не все так безхмарно, адже комп’ютерна залежність може виникнути й у дошкільному віці. Тож дорослі мають навчити дошкільника правил роботи за комп’ютером, розповісти йому про користь і шкоду, які може спричинити «спілкування» з ним.

             Чинники комп’ютерної залежності

      Через вікові особливості психіка дитини старшого дошкільного віку нестабільна. У цьому віці  відбувається зміна основного виду діяльності: гра змінюється навчанням.

         Нестабільність психіки є однією з підстав виникнення різних видів залежності, і не лише комп’ютерної. Окрім того, дитяча психіка найбільш схильна до звикання за систематичного впливу на неї.

   Під впливом комп’ютерних ігор у дитини навіть у дошкільному віці може сформуватися адиктивна поведінка. Зокрема вона характеризується прагненням утекти від реальності. Тож дитини не розв’язує важливих для себе проблем, зупиняється у своєму особистісному розвитку. Захоплюючись комп’ютером, вона значно менше цікавиться звичайними іграшками, натомість постійно прагне поринути у світ віртуальних ігор.

   Фахівці виокремлюють такі чинники виникнення в дитини комп’ютерної залежності:

• Відсутність контролю з боку батьків;
• Невміння дитини самостійно грати, організовувати свою гру;
• Дефіцит спілкування в сім’ї, за якого дитина прагне надолужити його, так і компенсує спілкування з близькими людьми взаємодією з комп’ютером;
• Незмінність стилю спілкування батьків через не усвідомлення ними процесу дорослішання дитини;
• Відсутність особистого простору, де дитина почувалася б господарем;
• Низька самооцінка та невпевненість у своїх силах, залежність від думки оточуючих;
• Замкнутість;
• Неприйняття дитини однолітками.

    До групи ризику найчастіше потрапляють хлопчики,

  адже в них від природи більше, ніж у дівчаток, розвинені конкурентність, прагнення до першості. До того ж тематика більшості комп’ютерних ігор відповідає хлопчачим інтересам.

           Прояви комп’ютерної залежності в поведінці дітей

  Передусім комп’ютерна залежність змінює поведінку дитини. Про виникнення цієї залежності можуть свідчити такі поведінкові прояви:

• Виникає нав’язливе бажання грати на комп’ютері;
• Віддає перевагу грі на комп’ютері, обираючи між колись улюбленим заняттям і новим захопленням;
• Переживає радість на межі з ейфорією в очкуванні комп’ютерної гри або під час неї;
• Відривається від гри з величезним опором;
• Протестує, благає, нервує коли батьки припиняють гру;
• Не може дотриматися означає тривалості роботи з комп’ютером.

  Утім останній прояв  пов’язаний з віковими особливостями дитини-дошкільника: сприймання часу та вміння планувати власну діяльність лише починає формуватися в старшому дошкільному віці. Тож планувати або контролювати час роботи дитини за комп’ютером це завдання дорослих. І насамперед, завдання для них щодо організації власної діяльності за комп’ютером. Адже дорослий та його діяльність, поведінка, реакції є зразком, який наслідує дитина.

           Захоплення на етапі освоєння комп’ютера як первинний

                          ступінь комп’ютерної залежності

        Ступені комп’ютерної залежності:

• Захоплення на етапі освоєння комп’ютера;
• Стан можливої залежності;
• Виражена залежність;
• Клінічна залежність.

   Зауважимо, що в дитини дошкільного віку здебільшого може сформуватися перший ступінь комп’ютерної залежності. Другий ступінь характерний для молодших школярів. Третій і четвертий ступені можливі  у підлітків, хоча іноді виникають і в молодшому шкільному віці.

  Перший ступінь залежності формується у дитини під час опанування невідомого, але надзвичайно цікавого пристрою. Цей етап триває не довше одного місяця – дитина «зависає» за комп’ютером. Потім зазвичай інтерес зменшується, на своє місце повертаються звичні справи та захоплення або ж виникають нові.

  Утім якщо захоплене ставлення дитини до комп’ютера не спадає впродовж кількох місяців, то можливе поглиблення залежності до другого ступеня.

               Принади комп’ютерного світу:

• Наявність власного світу, до якого не мають доступу інші
• Відсутність відповідальності
• Реалістичність подій у грі й повинне абстрагування від навколишнього світу
• Можливість виправити будь-яку помилку шляхом багаторазових спроб
• Можливість самостійно приймати будь-які рішення, незалежно від наслідків

                Профілактичні заходи

   Зазвичай надмірне захоплення    дитини комп’ютером викликає осуд з боку оточення. Це лише поглиблює конфлікт із дитиною та посилює її пристрасть до проведення часу за комп’ютером. Тому виховувати дитину слід так, аби вона розуміла, що комп’ютер – це лише «помічник» у розв’язання щоденних питань, які виникають у житті, а не альтернативний світ.      Для дитини дошкільного віку найавторитетнішими дорослими є батьки. Тож саме вони мають подбати про профілактику комп’ютерної залежності і стати прикладом адекватного використання комп’ютера. Адже інколи комп’ютерна залежність є наслідком внутрішньо сімейної ізоляції дитини. Тому корекція сімейних стосунків найперше завдання аби запобігти комп’ютерній залежності у дітей будь-якого віку.

   Найліпша профілактика комп’ютерної залежності – це залучення дитини до видів діяльності, не пов’язаних із комп’ютером, - скажімо, спорту чи творчості.

  Аби мінімізувати шанси виникнення в дитини комп’ютерної залежності, батьки мають створити в родині атмосферу дружнього спілкування, спокою, комфорту й довіри. Якщо дитина повсякчас буде зайнята цікавими справами, матиме цікавих друзів, різнобічні інтереси й захоплення, ставитиме перед собою певні цілі, то «спілкування» з комп’ютером ніколи не вийде для неї на перший план. Вона розумітиме, що комп’ютер – це лише засіб для навчання й досягнення своїх життєвих намірів.

                                               Рекомендації для батьків

                      щодо профілактики комп’ютерної залежності у дитини

                Дотримуйтеся чіткого режиму

   Тривалість «спілкування» з комп’ютером для дошкільника – 20-30 хв. на день. Дітей дошкільного віку ще можна відволікти іншими заняттями.  Тому на сльози, капризування та скарги дитини реагуйте спокійно й терпляче, пояснюйте необхідність чергування розваг за комп’ютером з іншими, важливішими справами.

                Заохочуйте та хваліть дитину

    Саме похвала – один із «чарівних ключів», що відкривають двері у внутрішній світ дитини. Хваліть за вимиту тарілку, вміння самостійно вдягатися, за дружню та спокійну гру з іншими дітьми. У комп’ютерних іграх закладено безліч заохочень, яких діти не отримують від батьків. Комп’ютер не втомлюється відзначати здібності, розум, спритність, надзвичайність дитини. Він позитивно реагує навіть на програш і помилки, у той час як дорослі нервують і картають дитину за її невдачі. Байдуже ставтеся до успіхів дитини в комп’ютерних іграх, адже в них уже закладене заохочення.

               Будьте зразком для наслідування

  Не порушуйте правил, які встановлюєте для дитини. Вони мають бути однаковими для всіх членів родини. Проаналізуйте, чи не залежні ви самі від комп’ютера. Подолайте цю свою звичку – і вона ніколи не виникне у вашої дитини.

               Контролюйте зайнятість дитини

   Залучайте її до занять у гуртках та секціях та виконання домашніх обов’язків. Зробіть традицією сімейне читання, грайте з дитиною в настільні ігри, пригадайте ігри зі свого дитинства та зацікавте ними дитину. Спонукайте її до ігор на свіжому повітрі.

                  Контролюйте роботу дитини за комп’ютером

   Важливо чітко контролювати, в які комп’ютерні ігри грає дитина, і відстежувати будь-які відхилення в її поведінці після того, як гру закінчено. Так, якщо, погравши, дитина стала дратівливою,  збудженою, погано засинає, - це вказує на те, що або було перевищено час гри або гра не підходить дитині. Віддавайте перевагу розвивальним іграм і сайтам. Обговорюйте з дитиною ігри, в які їй було б, на вашу думку, корисніше грати. Становіть спеціальні мережеві фільтри і спеціалізоване програмне забезпечення, що дасть змогу контролювати й лімітувати взаємодію дитини з комп’ютером.

                       Як визначити ступінь залежності дитини від комп’ютера

                                           Пам’ятка-тест для батьків

   Аби виявити ступінь залежності  дитини від комп’ютера, проведіть простий тест. У момент, коли дитина сидить за комп’ютером і грає, зверніться до неї із будь-яким проханням, наприклад: «Допоможи мені, будь ласка, зробити подарунок для бабусі» або «Допоможи мені, будь ласка, зібрати розсипані намистинки». Залежно від того, у який спосіб відреагує дитина на ваше прохання, оцініть ступінь її комп’ютерної залежності.

                    Способи реагування дитини:

-         Варіант А. Дитина легко відгукується на прохання, може захопитися допомогою, а потім «переключитися» на іншу справу і забути про комп’ютер – повна свобода від комп’ютерної залежності на момент тестування;

-         Варіант Б. Дитина відгукується з другого-третього разу, неохоче виконує прохання, демонструє невдоволення, сперечається – перший ступінь залежності або початковий етап другого ступеня залежності;

-         Варіант В. Дитина  не відгукується на прохання дорослого, гру не перериває – залежність другого ступеня. Ризик переходу на третій ступінь.

Якщо дитина поводиться так, як описано у варіантах Б або В, необхідно через деякий час  (наступного дня) звернутися до дитини з аргументованим проханням, наприклад: «Синку, допоможи мені, будь ласка. Я одна впоратися не можу. Мені потрібна  твоя допомога! Будь ласка, перерви своє заняття і допоможи мені». Якщо реакція на прохання буде аналогічною, що й за перші спроби, то можна зробити остаточний висновок про наявність у дитини комп’ютерної залежності і необхідність надання їй кваліфікованої допомоги фахівця.

ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ – СИТУАЦІЯ ТРИВОЖНА, АЛЕ БЕЗПЕЧНА
ПОРАДИ БАТЬКАМ

 1. Контролюйте, скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблює імунітет і загострює хронічні захворювання дітей.

2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм, зокрема, покращується робота нирок, вони краще протидіють урологічним інфекціям. При цьому і корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатності, і підсилює стрес, викликає сильну сечогінну дію, що призводить до зневоднення організму і підвищеної роздратованості.
4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам'ять.
5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв'язувати їх. Займіть позицію «друга» для своїх синів і дочок.

 Навчальний тренінг для вихователів