Тренінг "Мотивація до дії, як основа формування

сталого способу життя"

28 жовтня 2019 року практичний психолог Волинська Н.П. провела тренінг "Мотивація до дії, як основа формування сталого способу життя" для педагогів закладу.

Тренінг для батьків "Будьмо знайомі"

07 листопада 2018 року було проведено тренінг для батьків "Будьмо знайомі".

Тренінг з педагогами ,,Психологічний клімат колективу,,

Уперта дитина: тонкощі взаємодії

Іноді затятість упертої дитини смішить близьких дорослих, іноді дратує, а часом майже доводить до сказу – адже ситуації бувають різні, а дитина, наче навмисно, опирається саме тоді, коли це зовсім недоречно. Утім чи завжди впертість дитини – негативна риса характеру, яку треба викорінювати?

Дитяча впертість буває кількох типів:

• Упертість надмірної вимогливості – причина криється в дуже суворому й вимогливому вихованні дитини. У такому випадку батькам варто більш самокритично поставитися до себе. Слід проявляти більше довіри до самостійності дитини, поважати її інтереси. Захоплення;
• Упертість розбещеності – навпаки, батькам треба посилити вимогливість до дитини, і не потурати всім її «хочу». Але і різкі виховні зміни в таких випадках теж небажанні;
• Упертість «покинутої» дитини – батькам варто приділяти дитині більше уваги.

Усі три згадані типи впертості є захисною реакцією дитини на неадекватне ставлення дорослих до неї. Адже в кожному випадку дитина стикається зі зневажливим ставленням до власної самостійності: у неї не вірять, їй не довіряють. Тож усі три типи ставлять завдання перед дорослими: треба змінювати ставлення членів сім’ї до дитини та одне до одного.
Утім існує ще один тип упертості дитини. Він пов’язаний з особливостями нервової системи, зокрема організації нейронних зв’язків у мозку людини. Це визначає тип її психічної саморегуляції, якою є темперамент.
Темперамент – «природний грунт», на якому відбувається процес формування окремих рис характеру. Розвиток окремих здібностей людини. Від темпераменту залежать динамічні особливості характеру людини, стиль її поведінки.
За цього типу впертості поведінка дитини не переходить із предметного плану в міжособистісний. Такий перехід відбувається у трьох перших типів. І в них упертість отримує підтримку від мотиву самоствердитися.
Упертість не є вродженою рисою характеру. Характер людини – це складний синтез конкретного типу вищої нервової системи, типу темпераменту, що переважає. А також життєвого досвіду. Умов життя. Впливу найближчого оточення й виховання. 

Особливості поведінки

Усі діти інколи бувають неслухняними, затятими, гарячкуватими, свавільними, схильні будь-що відстояти власну позицію. Особливо це характерно для переломних періодів розвитку, як-от славнозвісна криза трьох років. Але деякі діти навіть після завершення цього періоду тотального заперечення не повертаються до звичної батькам слухняної поведінки, а наче сповна розкривають особливості своєї природи – упертість, норовливість, вибагливість, наполегливість у обстоюванні власної позиції.
Коли така дитина не погоджується із чимось – то стає непокірною. Поступається вона, лише якщо відчуває, що це правильно і має сенс особисто для неї, а не для когось іншого. Найменші дрібниці можуть стати для неї приводом висловити спротив: «не той» обід, «неправильні» штани або чоботи, небажання підстригатися тощо. Уперта дитина відчайдушно хоче розпоряджатися сама своїм тілом, часом, речами, для неї надзвичайно важливо бути «правою» (власне, ця потреба затьмарює все інше). Емоції та почуття такої дитини потужні й нестримні. Коли вона чогось хоче або на щось налаштована – то вкладає в це максимальну енергію: їй складно переключитися самій. Надто вона не піддається на вмовляння інших. Усе це часом дуже ускладнює життя батькам, і процес виховання стає для них складним і виснажливим.

Переваги й перспективи «впертого» характеру дитини